Колишній захисник «Шахтаря» Олександр Кучер відреагував на смерть легендарного тренера Мірча Луческу.
«Звичайно, це дуже сумно і неприємно. Я все читав, розумів ситуацію, але не думав, що так станеться. Сподівався, що ще буде все добре і він буде далі працювати, тому що футбол — це його життя.
Яка розмова з ним запам’яталася назавжди? Таких моментів було багато: була і критика, і підтримка. Він — тренер-максималіст, який ніколи не давав послаблень. Навіть після перемоги, на наступному ж тренуванні, він завжди вимагав від нас максимуму, просив повністю віддаватися і жити наступним днем.
Критика, звичайно, теж була. У нас було багато теорії — приблизно по годині щодня розбирали свої ігри та суперників. Практично перед кожним тренуванням у нас була теорія: ми готувалися, детально розбирали і власну гру, і гру опонентів.
Так, він брав тиск на себе і відводив його від гравців. Це справді було. Ми це розуміли, і він сам нам завжди казав, що хоче зняти з команди напругу і відвести увагу. Звичайно, він цим уміло користувався. Луческу — дуже велика людина у футболі з величезним досвідом. Разом із Містером зараз пішла ціла футбольна епоха в Україні.
Містер постійно нам повторював, що треба вірити, і тоді ми зможемо зробити все. Він на цьому наполягав — щоб ми, перш за все, самі в це повірили. Казав: „Ми такі самі люди, ми вміємо грати у футбол, не треба нікого боятися, у нас все вийде“. Він завжди в це вірив сам.
Тоді, звісно, всі були дуже задоволені й хотіли ще більшого, вже думали про наступні кроки. Взагалі, коли ми вигравали якийсь чемпіонат чи турнір, ми день раділи, святкували, а потім усі думки були вже в роботі. Послаблень не давали: щойно виходили з відпустки — одразу вмикалися в максимальні навантаження. Ставилася наступна ціль — перемагати. Завжди треба було перемагати і вигравати все, що тільки можливо.
Я скажу так: він просто не міг жити без футболу. Він і футболіст, і тренер до мозку кісток. Він ніколи не міг сидіти вдома і завжди рвався тренувати.
Скільки я з ним спілкувався, він постійно казав: „Я не можу без роботи, я хочу тренувати, це моє життя, футбол — це моє все“. Він віддавався грі повністю, він нею і хворів, і жив. Це людина, яка не могла без футболу прожити й хвилини», — сказав Кучер.
